БІОГРАФІЯ

Миросла́в Бойчу́к - народився 30 вересня 1958 в місті Станіслав. (нині Івано-Франківськ) — український режисерпоет-пісняравтор -документальних фільмів, оператор, режисер, фотохудожниктележурналіст, блогер, засновник Громадського Інтернетбачення Прикарпаттяорганізатор шоуді-джейколекціонер.




Біографія


Зліва направо: мама Ганна, сестра Марія, батько Петро. Свілина приблизно 1959 року.

Ранні роки


Маленький Мирослав. Свілина приблизно 1959 року.
Народився 30 вересня 1958 року в місті Івано-Франківську на Україні в робітничій сім'ї. Мати Дожджанюк Ганна Федорівна — уроджениця с.Братківці, Тисминецького району, Станіславської області, батько — Петро Петрович родом з Коломийщини, с.Отинія. Вже в 6 років написав свої перші 4 віршовані рядки і тоді ж, думаючи що це журналістика, не по дитячому серйозно заявив, що хоче стати журналістом.

Юність. Початки творчості

Навчався в Івано-Франківській середній школі №16, відвідував секцію боксу. Тренувався у тренерів Скрипник та Кац. Провів 8 боїв. Захоплюючись біологією та літературою, після закінчення початкової освіти твердо вирішив зайнятись професійною журналістикою. До призову в армію залишався майже рік. Щоб не байдикувати та допомогти батькам, пішов працювати підсобним робітником на будові, вантажником на овочевій базі. Його перший запис у трудовій книжці датується 28 серпям 1985 року. Для більш повного освоєння своєї майбутньої професії в листопаді цього ж року влаштувався пробістом високого друку в обласній друкарні. Саме в цьому цеху поміж інших робіт, виконувалась верстка місцевих газет.
Самостійно освоївши техніку верстки, власноруч виготовив перший «самвидав» власних віршів.

М.Бойчук під час строкової служби в армії. Азербайджанська РСР. Кази-Магомед. 1978 р.
Ці ж твори та одна замальовка незабаром були надруковані у Тисменицькій районній газеті «Вперед».Згодом один із віршованих творів вирішив показати вже знаному тоді Степану Пушику. Але той, натякаючи на те, що вірш, швидше всього звичайний плагіат, відмовився подавати його до друку. Згодом, у дещо скороченому вигляді, він все ж був надрукований в одній із Івано-Франківських газет.
З грудня 1976 року був призваний на строкову службу в ряди Збройних Сил СРСР, яку проходив у Азербайджанській РСР. Обслуговував учбові реактивні літаки. Під час служби випускав такзвані Бойові Листки (інакше кажучи, стінгазети) а також продовжував друкуватись у періодиці — районній газеті Тисмениччини «Вперед», обласній газеті «Прикарпатська Правда», всесоюзній військовій газеті «На Страже Родины» та «Комсомольський Прапор». В основному — це були статті та замітки, рідше віршовані твори.
1 листопада 1978 року звільнився з лав Радянської Армії, а вже 29 листопада був зарахований студентом підготовчого відділу денного навчання Львівського Державного Університету ім. Івана Франка.

Життя у Львові


Ді-джей Бойчук на запрошенні дискотеки «Погляд» 1979 р.
Після майже річного успішного навчання на підготовчому відділенні 25 липня 1979 року був зарахований студентом 1-го курсу Львівського Державного Університету ім. Івана Франка на факультет журналістики.
Продовжує активо займатись творчою та суспільною діяльністю. В цей час активно захоплюється дискотечним рухом,

М.Бойчук.На кінозйомках у Львові
продовжує освоювати ази фото та кінозйомки, починає колекціонувати вінілові платівки.
Разом з іншими однокурсниками вступає у літературну студію «Франкова Кузня», яку відвідував з нині відомими: новелістом Василем Левицьким, поетом Василем Терещуком, одним із засновників літературного об'єднання «Бу-Ба-Бу» Віктором Небораком, співаком Богданом Кучером.
Працюючи дискжокеєм при клубові вищеназваної літературної студії, організовує різноманітні розважально-пізнавальні заходи для студентів. Восени 1979 року завоює звання Лауреата (3 місце) першого огляду-конкурсу Львівських дискотек, присвяченого 60-річчю Великої Жовтневої Соціалістичної революції.
Продовжував серйозно займатись фото- та кінозйомкою. Освоює навики хімічного опрацювання фотоматеріалів та кіноплівки. Це дало змогу оперативно і відносно недорого виготовляти фото та кіноматеріали найрізноманітнішого характеру. Згодом частина відзнятих світлин та кінозйомок про тогочасне життя, стали першоосновою його власних фото-кіно-відеоархівів.

Початки пісенної творчості

У 1983 році написав свою першу , яку присвятив своїй матері — Ганні Федорівні. Першим її виконавцем був популярний на той час івано-франківський співак Юрій Саньков, який був лідервокалістом музичного колективу при Івано-Франківській обласній філармонії. Згодом цей твір увійшов у репертуар Алли Кобилянської. За словами співачки пісня мала надзвичайний успіх серед прихильників української пісенної творчості і неодноразово звучав на багатьох сценах України та Радянського Союзу, в тому числі і на столичних. Ця пісня надихнула відому українську майстриню Параску Хому на написання картини, яку вона так і назвала «Яблуневий розмай». Музику до пісні написав Івано-Франківський композитор — тоді початківець (Богдан) Сергій Маруда.
Під час навчання в університеті зняв на кіноплівку та змонтував перших 4 документальних фільми про життя студентів однокурсників. 2 комедійних,- про життя в гуртожитку та на збиранні хмелю, 2 інших про курсантську службу у військовому таборі та будні на збиранні врожаїв у студентських трудових загонах Херсонщини. Були організовані їх презентації, які проходили з великим успіхом і викликали зацікавленість не тільки серед студентів, але й серед викладацького складу Університету.
Виробничу практику проходив у редакціях районних газет Львівщини та на Івано-Франківському обласному радіо.

Початок професійної журналістської діяльності]

Після закінчення Університету працював літпрацівником галицької районної газети «Прапор Перемоги», журналістом багатотиражної газети «За ударну працю», а згодом редактором заводського радіо одного з найбільших підприємств Прикарпаття заводу «Геофізприлад» у м. Івано-Франківську.
У березні 1987 року був прийнятий на посаду радіокореспондента редакції газети «Вперед». Простіше кажучи — це було районне радіо м. Тисмениця. Після кількох критичних матеріалів, які зачіпали безгосподарність місцевої влади, в липні того ж таки року із займаної посади був звільнений... «за власним бажанням».
Працював режисером, ді-джеєм при Тисменицькому РБК, старшим методистом Обласного Науково-Методичного Центру, художнім керівником Центру естетичного виховання молоді при обласному відділі культури Івано-Франківська.
У кінці 1991, року разом з Ярославом Гуменюком виготовив та виступив у якості ведучого перших телевізійних новин Прикарпаття, які було протрансльовано по кабельних мережах Івано_Франківська.

У перші дні незалежності України. Організація перших професійних шоу


Запрошення на гала-концерт конкурсу краси «Прикарпатська Красуня — 91» (1991 р.)
Влітку 1991 року поїхав у Запоріжжя на »Червону Руту»[1] у якості ді-джея. Там познайомився та налагодив звя'зки, практично, з усіма зірками тогочасної української естради, що дало змогу в майбутньому запрошувати їх на участь у власних шоу та авторських телепроектах.
Тоді ж у 1991 році, відразу після приїзду з фестивалю-конкурсу, організував грандіозний за тогочасними місцевими мірками і дещо скандальний конкурс краси »Прикарпатська Красуня». Основу його музично-пісенної частини якраз і склали учасники та переможці конкурсу «Червона Рута —91», Ірчик зі Львова, Стелла ГомолякаВіталій СачокАнатолій Сердюк, а також вже популярні тоді співаки Анатолій МатвійчукОлександр Тищенко,Анатолій КрохмальнийШтефко ОробецьАндрій МиколайчукВ'ячеслав ХурсенкоНазарій Яремчук. Згодом переможниця конкурсу Тетяна Грачова виборола титул Віце-міс-91 на Всеукраїнському конкурсі краси у м. Тернопіль]].
Влітку 1992 року організував перший музичний конкурс на Івано-Франківщині »Зірки Прикарпаття». Переможцями конкурсу стали нині відомі не тільки на Україні Дмитро Ципердюк (гурт «Dazzle Dreams»,[2][3][4]Любомир Чермак, гурт »Брати Блюзу».
Тодіж започатковує телевізійний проект музичнорозважальне шоу «Ключі від серця», основу якого складали конкурси, розваги та знайомство з популярними музичними виконавцями краю.

Тележурналістська діяльність[ред. • ред. код]


Із серії «Авторська програма М.Бойчука “Сова”». Із зміями на шиї. 1995 р.

Із серії «Авторська програма М.Бойчука “Сова”». Творча група ТБ «Канал-402» та гість програми «Сова» — автор-виконавець пісень Зоя Слободян. 1995 р.

М.Бойчук.Готується чергова розважально-пізнавальна програма. ТБ «Канал-402». 1996 р.
З 2 грудня 1992 року по 19 січня 1994 року працював спочатку оператором, а потім журналістом та ведучим різноманітних програм обласного (тоді Народного) телебачення «Галичина». Тоді ж, крім оперативних сюжетів у новини, на телеекрани вийшли його перші авторські програми музичного та розважально-пізнавального спрямування: «МІД» («Мирослав і Друзі»), «Студія Двох». Організував та провів перший музичний телевізійний конкурс «МіД-Хіт». Тоді ж було відзнято, змонтовано та протрансльовано перші відеокліпи Прикарпатських пісенних виконавців у вигляді телевізійного хіт-параду, в тому числі і тих, які були написані М.Бойчуком: «Дівчинка Ала», «Новенька». В серпні 1994 року, ще з чотирма однодумцями, висловив своє незадоволення творчо-виробничою політикою керівництва телеканалу, після чого був звільнений з роботи (звичайно ж «за власним бажанням»).
З 1 вересня 1994 року прийнятий на посаду кореспондента Івано-Франківського телебачення «Канал-402». Продовжує працювати в якості тележурналіста місцевих новин, згодом виступає і у якості ведучого інформаційних блоків. 
Одночасно започатковує власні авторські телевізійні проекти, серед яких найпопулярншим стає авторська розважально-пізнавальна передача «Сова». ЇЇ основу складали зустрічі із знаними, цікавими особистостями України, серед яких переважною більшістю були творчі особистості: художник , Мирослав Яремак, співаки Андрій МиколайчукАла КобилянськаЛевко Дурко (Бебешко)Степан Гіга, композитори Остап ГавришВолодимир ДомшинськийЛасло ГабошЗоя Слободян. Це була перша місцева телепрограма, яка трансювалась вночі в прямому ефірі, у режимі live, що давало змогу телеглядачам не просто споглядати та слухати гостей, а й особисто поспілкуватись із ними під час ефіру.

Перші самостійні проекти[ред. • ред. код]


М.Бойчук у власній студії. І.Франківськ, вул.Січових Стрільців 56. 1998 р.

Під час зйомки фільму про Гошівський монастир. 1997 р.
Влітку 1995 року здійснює зйомку свого першого документального фільму про виготовленняпам'ятника Іванові Франку у Івано-Франківську, який було споруджено в центрі Івано-Франківська — на вулиці Незалежності. Тоді ж започатковує авторський телевізійний проект під назвою «Муніципальні проблеми», в якому розкриваються плюси та мінуси комунального господарства міста.
В лютому 1997 року звільняється з телестудії «Канал-402». Тоді ж засновує своє приватне підприємство Телерадіокомпанія «Мирослав і Друзі», яке стає представництвом телекомпанії ICTV в Івано-Франківській області. Заключивши Угоду з українським телепродюсером, ведучим програми «Вісті тижня з Миколою Канішевським», знімає сюжети з життя Прикарпатського краю, які виходять у вищеназваній програмі на всеукраїнському каналі ICTV. Студія відновлює вихід авторської передачі М.Бойчука «Сова». Тоді ж започатковуються інші авторські телепроекти: «Мовчіть і Дивіться», «Про твоє», «Станіславський хіт-парад», «Вулиця». Щодня під рубрикою «Місто», в ефір виходять місцеві новини.

З Миколою Канішевським в період співпраці в програмі «Вісті від Миколи Канішевського».Івано-Франківськ.1998 р.

М.Бойчук у якості ведучого під час презентаціі ТРК «Мирослав і Друзі» як представництва ICTV в Івано-Франківську.1997 р

Поєднання корисного з приємним. М.Бойчук в карнавальному костюмі на семінарі працівників телерадіокомпаній України. 1997 р..
У цей час активно займається поетичною та пісенною творчістю. Пісні «Кохання юності», «Моє дитинство», «Троянди самоти» на музику М.Пастуха, які співає молода Івано-Франківська співачка Олександра стають популярними на місцевих майданчиках. Згодом пише ще десяток пісень для співаків-початківців, але жодна з них не набуває особливої популярності. Тоді ж відновлює телевізійний проект «Ключі від серця». Цього разу шоу проходять у популярному Івано-Франківському музичному кафе «Золота Ліра».
У 1997 році написав пісню «Твоя мелодія», присвячену Володимиру Івасюку. Музика Свілани Гричко. Перший виконавець Тіна Кароль (справжнє ім'я — Тетяна Григорівна Ліберман).  Відзначалась на конкурсах »Юні зірки Прикарпаття»(1997), »Таланти твої, Україно» (1998), »Різдвяні зустрічі у Братів Блюзу» (1999).
У 1998 році, внаслідок відмови телекомпанії ICTV від представництв у регіонах, ТРК «Мирослав і Друзі» припиняє своє існування як діюча студія-транлятор. ЇЇ працівники розходяться по інших ЗМІ, а власник переходить на інший вид діяльності — продукування відеофільмів.
У 2004 році здійснює зйомку та виготовлення документального фільму під назвою «Від Ямницького цементного до ВАТ Івано-Франківськцемент — 40 років», з розповіддю про історію найпотужнішого на той час промислового об’єкту Прикарпаття.
У 2005 році презентується ще одна документальна стрічка, «ВАТ Івано-Франківський завод “Промприлад”». У ній розповідається не тільки про 100-річну історію цього підприємства, а й про історію зародження промисловості на Станіславівщині. Після цього ТРК «Мирослав і Друзі» припиняє своє існування.

Створення сайтів та робота в соціальних мережах


Логотип Громадської організації «Громадське Інтернетбачення “Франківськтб”»
.
Починаючи з 27 жовтня 2009 року створює ряд акаунтів у популярній мережі Ютюб, кожен з яких присвячує певній відеотематиці:BOYCHUKSTUDIO (Різноманітне приватне та офіційне відео ). WEDDINGFRANKIVSK (Весілля Прикарпатя).  RETROFILM100 (Відреставровані аматорські кіноплівки ) RETROVIDEO100 (Документальне ретровідео про життя Прикарпаття). STUDIOMID (Відреставроване аматорське відео). STUDIOMID1 (Відео про пісенну творчість Прикарпаття).  TVMID (Ретроархіви авторських телепередач М.Бойчука).  FRANKIVSKTV (Оперативне відео про події на Прикарпатті). Одночасно працює над своренням різноманітних сайтІв: У жовтні 2009 року створює сайт про діяльність власної студії документального кіно «PRO.VIDEOSTUDIO.IF.UA».  1 січня 2011. створює Інформаційно-пізнавальний сайт про життя Прикарпаття «Громадське Інтернетбачення “Франківськтб”».  У вересні 2011 року створює сайт присвячений об’ємному відео «3D video».  22 січня 2012 року створює сайт присвячений документальнму кіно Прикарпаття «Ретрофільм». З 01.2013 року стає адміністратором офіційного сайту м. Тисмениці.  10 лютого 2014 року на базі сайту присвяченого документальнму кіно Прикарпаття створює офіційний сайт Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України «Кінематографісти Прикарпаття». 

Професійна документалістика та пісенна творчість


З отцем Тарасом Огаром автором документального фільму «Дорога, правда і життя». Світлина була зроблена на дні мікрорайону Опришівці в вересні 2009р.

М.Бойчук під час монтажу документального фільму «Франкове Прикарпаття». 2012 р.

Робоча група фільму «Франкове Прикарпаття». Зліва направо: Роман Чорненький, Лілія Гуменюк, Віктор Анушкевичус, Мирослав Бойчук. 2012 р.

З істориком Михайлом Гаврилівим під час зйомок документального фільму «Франкове Прикарпаття. 2012 р.

Інтервю з Юрієм Андруховичем. Робочий момент на зйомках фільму «Франкове Прикарпаття». 2012 р.

Петро Гаврилишин бере інтервю у історика Петра Арсенича під час зйомки документального фільму «Франкове Прикарпаття». 2012 р.

Презентація сигнального екземпляру документального фільму «Франкове Прикарпаття» онукові І. Франка — Роланду. Літо 2012 р.

Інтервю з внуком Івана Франка Роландом Франком. Робочий момент на зйомках фільму «Франкове Прикарпаття». 2012 р.

Інтервю з режисером фільму «Франкове Прикарпаття» перед презентацією на відзначенні 15 річниці Івано-Франківського осередку НСКУ. 12 березня 2013 р.

Робоча група фільму «Франкове Прикарпаття» після презентації його 1-ї частини на відзначенні 15 річниці Івано-Франківського осередку НСКУ.2013 р.(На світлині зліва направо: М.Бойчук, Р.Чорненький, Л.Гуменюк, П.Гаврилишин).

Подяка за вдале впровадження проектів екранних мистецтв від голови Івано-Франківського осередку НСКУ Юліана Яковини.2013 р.

На презентації фільму «Франкове Прикарпаття» під час відзначення 15 річниці Івано-Франківського осередку НСКУ.2013 р.(На світлині зліва направо: М.Головатий, М.Верес, Л.Шкрібляк, Л.Бабій).

На презентації фільму «Франкове Прикарпаття». На презентації фільму «Франкове Прикарпаття». Диплом за актуальність серіалу «Франкове Прикарпаття» від голови Івано-Франківського осередку НСКУ Юліана Яковини.2013 р.

На зйомках фільму «З чистих джерел» з Володимиром Атаманом. 2013 р.

Робочий момент зйомок документального фільму «З чистих джерел» з Ігорем Роп'яником. 2013 р.

Робочий момент зйомок документального фільму «З чистих джерел» 2013 р.

На презентації фільму про історію хорів Прикарпаття «З чистих джерел»

Робочий момент зйомок документального фільму «З чистих джерел» 2013 р.

На прямому ефірі про стан української кіноіндустрії на обласному радіо. 2013 р.

Гранд-кафе театру кіно «Люмєр». На презентації фільмів фестивалю «Дніпро — Сінема — 2013» у Івано-Франківську. Вручення нагород режисеру та співавтру фільму «З чистих Джерел» М.Бойчуку. 2013 р.

На презентації фільмів фестивалю «Дніпро — Сінема — 2013» у Івано-Франківську. 2013 р.

Люмєр. На презентації фільмів фестивалю «Дніпро — Сінема — 2013» у Івано-Франківську. 2013 р.

Робочий момент зйомок документального фільму про нафтопромисли Надвірнянщини. 2013 р.

Музей нафтопромислів Прикарпаття.Робочий момент зйомок документального фільму про історію нафтопромислів Надвірнянщини. 2013 р.

Робочий момент зйомок документального фільму про історію нафтопромислів Надвірнянщини.2013 р. На цьому місці розпочався нафтовидобуток Надвірнянщини.

Робочий момент зйомок документального фільму про музей «Історії нафтопромислів Надвірнянщини». 2013 р.

Робочий момент на зйомках фільму про відзначення 400-річчя перебування козацтва на Західній Україні.2013 р.

Робочий момент зйомок документального фільму «З чистих джерел» 2013 р.

Робочий момент на зйомках 2013 р.

Робочий момент запису дикторської начитки на обласному радіо. 2013 р.

На відзначенні 60-річчя Прикарпатського журналіста Романа Боднарчука.

Робочий момент на зйомках історичних Карпат. 2013 р. Будівля 18 століття.

ТБ «РАІ». На презентації відеокліпу Т.Житинського «Храм Пантелеймона». 2013 р.

В студії Мирослава Бойчука. З дружиною Стаса Щербатих Марією. 2013 р.

Інтервю про стан справ документального кіно в Україні у Мирослава Бойчука бере журналіст Анатолій Теличко. 2013 р.

Робочий момент у студії під час роботи над фільмом до 30-річчя Тролейбусного господарства Івано-Франківська. 2013 р.

Мітинг на підтримку Євромайдану в Івано-Франківську. 2013 р.

На підтримку Євромайдану в Івано-Франківську. 2013 р.

На зйомках мітингу на підтримку Євромайдану в Івано-Франківську. 2013 р.

На майдані в Івано-Франківську. 2013 р.

На мітингу на підтримку протестуючих Майдану перед ОДА в Івано-Франківську. 2013 р.

Барикади перед ОДА в Івано-Франківську.2013 р.

На барикадах перед ОДА в Івано-Франківську. 2013 р.

На барикадах перед ОДА в Івано-Франківську. 2013 р.
27 грудня 2006 року засновує нове підприємство «Телерадіокомпанію “Станіслав”». Згодом передає це підприємство іншому власникові. Натомість у 2009 році засновує приватне підприємство «Студія Мирослава Бойчука», на базі якої продовжує займатись документалістикою. Цього року в якості режисера здійснює виготовлення документального фільму «Дорога, правда і життя», присвяченого 100-річчю церкви Святої Параскеви і 20-й річниці її виходу з підпілля та презентовано місцевій громаді. Співавторами фільму стали) молодий Івано-Франківський історик Чорненький Роман та отець Огар Тарас Він же був ініціатором виготовлення фільму та організатором його презентації.
За створення цього фільму отримав Подяку від Правлячого Архієрея Єпископа Івано-Франківської УГКЦ Володимира.
Цього ж року співачка Ольга Постолянюкзаписує власний пісенний диск під назвою «Троянди Долі», основу якого склало 11 творів Мирослава Бойчука. Презентація альбому відбулась через рік в Будинку Культури м. Тисмениця.
У 2009 році пісню Мирослава Бойчука «Незаймана любов» бере до свого репертуару заслужена артистка України Ірина Лончина(музику написала сама виконавиця).
11 січня 2011 року засновує громадську організацію «Громадське Інтернетбачення “Франківськтб”».
У 2012 році одну із пісень з альбому «Троянди Долі» під назвою «Барви музики» в дещо іншому оранжуванні виконує співачка Христина Яцук.
Цього ж року студія Мирослава Бойчука спільно з Громадським Інтернетбаченням Прикарпаття «ФранківськТБ» та істориками Романом Чорненьким та Петром Гаврилишинимзапочатковує документальний цикл «Франкове Прикарпаття». Мета цієї задумки в документальній формі розповісти про все, що пов"язує наш край з Іменем великого Каменяра. В якості ведучого фільму виступив мер міста Івано-Франківська Віктор Анушкевичус.
Протягом року на базі власної студії документальих фільмів, здійснюється зйомка перших чотирьох серій із вищеназваного циклу.
Перші дві частинами фільму «Скільки Франкового у Франківську?» та «Три кохання Франка» було об’єднано в одну 65-хвилинну стрічку «Місто імені Франка», а їх показ приурочено до відзначення 350 річниці Івано-Франківська. Але виявилось згодом, фільм про Франка у Франківську не здобув зацікавлення у місцевих чиновників. Його навіть не було внесено до афішного списоку заходів святкування річниці міста, хоча всі місцеві телеканали у той час здійснили трансляцію перших двох його серій у повному обсязі.
Навесні 2012 року здійснює зйомку та виготовлення циклу фільмів про відзначення 350 річниці міста Івано-Франківська під назвою “Івано-Франківську — 350”. У цикл ввійшли фільми про “Фестиваль “Родослав”, “Вогні Ратуші”, “Свято Ковалів. Бастіон”, концерти “Діскавері”, “Я маю право”, “Місто моє”., “Маестро”, “Квітуй рідне місто моє”, “Музика Івано-Франківська”, а також фільм про грандіозне концертне шоу за участю популярних виконавців України О.Скрипки, І.Попадюка, М.Яремчук, гуртів “Рура” та “Перкалаба”.
Влітку 2012 року здійснює зйомку та виготовлення циклу фільмів про відзначення 950 річниці міста Тисмениця під назвою “Тисмениці — 950”. Протягом двох днів 25-26 серпня 2012 року відзнято та виготовлено фільми, які було присвячено окремим частинам цього дійства.
31 серпня 2012 року здійснює зйомку та виготовлення фільму про творчий звіт хору “Благовіст” (м.Тисмениця).
14 листопада 2012 року здійснює зйомку та виготовлення фільму“ Гошів на Демяна”.
В лютому 2013 року прийнятий у творчу групу Івано-Франківського осередку Національної Спілки Кінематографістів України.
У березні 2013 року першу частину фільму «Франкове Прикарпаття» під назвою «Скільки Франкового у Франківську?» було презентовано на відзначенні 15 річниці Івано-Франківського осередку НСКУ. На цю подію і на фільм зокрема, позитивно відгукнулись, практично, всі засоби масової інформації Прикарпаття.
10 травня 2013 року в рамках відзначення 351 річниці міста Івано Франківська в “Гранд-кафе теару кіно «Люм’єр» було презентовано повнометражні версії перших двох серій документального серіалу “Франкове Прикарпаття” (“Скільки Франкового у Франківську?” та “Три кохання Франка у Станіславові”). 29 серпня 2013 року таку ж презентацію було здійснено в Народному домі міста Тисмениця.
9 березня 2013 року здійснює зйомку та виготовлення фільму про відзначення Дня Народження Т.Г.Шевченка у м. Тисмениця.
Влітку 2013 року у якості співавтора сценарію, оператора та режисера створює перші дві серії фільму про історію хорів Прикарпаття: “З чистих джерел” та “Історія хорових колективів Прикарпаття”. (Автор ідеї Ольга Терешкун).
Тоді ж у видавництві «Нова Зоря» вийшов черговий (№ 17–18) випуск альманаху Клубу Славянської Поезії в який ввійшло кілька творів Мирослава Бойчука.
1 червня 2013 року в “Гранд-кафе” театру кіно “Люм”єр” відбулась презентація цих двох стрічок. Ця подія позитивно відгукнулася і у місцевих ЗМІ. Практично всі вони розмістили матеріали про цю презентацію, а телебачення протранслювали дві серії фільму у повному обсязі.
Згодом про фільм розповіли у авторській радіопередачі “Акцент Дня з Володимиром Приймаком “, а в липні цього ж року відбулась звукова його презентація на обласному радіо . Тоді ж в прямому ефірі вийшла передача за участю авторів фільму.
За сприяння Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України першу частину фільму “З чистих джерел” було надіслано на 9 Міжнародний фестиваль — конкурс екранних мистецтв ім. Сахненка “Дніпро-Сінема”. Серед 130 стрічок, надісланих з 8 країн світу автор фільму виборов Спеціальний Диплом за вдале втілення теми збереженя мистецтва хорового співу. На святковій презентації стрічки, яка відбулась 12 грудня 2013 року в “Гранд-кафе” театру кіно “Люм”єр”, крім самого Диплому, йому було вручено Іменний годинник фестивалю, Грамоту від Облдержадміністрації, та Подяку від міського Управління культури за особистий вагомий внесок у розвиток кіномистецтва України.
Починаючи з літа 2012 року працює над документальними та пізнавальними фільмами про історію та виробничу діяльність НГВУ «Надвірнанафтогаз».
28 — 29 вересня 2013 року в Коломиї здійснює зйомку та виготовлення двох частин фільму про Святкування 400 – річчя перебування Війська Запоріжського на Прикарпатті.
У липні 2013 року бере участь у фестивалі-конкурсі відео-арту “Місто — 2013”, приуроченого 50-річчю цього жанру. Три авторські фільми “Яблуневий Розмай”, “Музика” та “Кіноексперименти” здобувають Диплом фестивалю.
22 вересня 2013 року здійснює зйомку та виготовлення фільму про відкриття памятника загиблим за волю України воякам у с. Козино.
В цей же час створює документальну стрічку “Житя в ефірі” про відомого Прикарпатського журналіса Романа Боднарчука, яку було презентовано на відзначенні його 60 — річного ювілею.
В лисопаді 2013 року здійснює монаж відеокліпів на пісні Тараса Житинського “Храм Пантелеймона”, (презентація відбулась 12 листопада 2013 року на ТРК “РАІ”) та “Архангел Михаїл” (презентація відбулась на врученні відзнак 9 Міжнародного фестивалю — конкурсу екранних мистецтв ім. Сахненка “Дніпро-Сінема”).
7 листопада 2013 року здійснює зйомку та вигоовлення фільму про вечір пам”яті автора-виконавця Тризубого Стаса (Щербатих).
В грудні дає обширне інтервю про свої погляди на українське кіномистецтво відомому прикарпаському журналістові Анатолію Теличку, яке згодом було надруковане у газеті “Прикарпатська Правда”.
В грудні 2013 року здійснює виготовлення документального фільму про Історію Івано-Франківського автотранспорного підприємства “Електроаворанс”, який було презентовано 27 грудня цього ж року в приміщенні Обласної філармонії під час відзначення 30-ї річниці цього підприємсва.
В цей же час в Україні починаються протестні події проти діючого правлячого режиму, та організація Євромайдану (в тому числі і у Івано-Франківську). Практично весь цей період присвячується журналістськопубліцистичній роботі на власних сайтах та в соціальних мережах, направленій на відтворення та обговорення цих подій.
З кінця 2013 — початку 2014 років починає роботу над документальними фільмами про: - історію зародження та розвитку професійної популярної пісні та музики на Прикарпатті, - репресії сталінських часів в УРСР, - історію ЗМІ Прикарпаття, Здійснює кінцевий монтаж 3 та 4 серій фільму про Франка. («Про перейменування Івано-Франківська» та «Про франківські місця пов”язані з життям і творчістю Івана Франка»). - У січні 2014 року починає роботу над заснуванням історичнопізнавального відеожурналу «ВІК» (Відеожурнал Історії Краю).
У 2013 році стає лауреатом регіонального конкурсу відео-арту «Місто-2013» за стрічку «Кінопроекція». У тому ж році здобуває Спеціальний Диплом та цінний приз від Міжнародного фестивалю-конкурсу «Дніпро-Cinema» за документальну стрічку «З чистих Джерел», яка вперше в історії документалістики розповіла про зародження, становлення та нелегкий шлях хорових колективів Прикарпаття. Презентація двох серій цього фільму відбулась того ж року у Івано-Франківську та Тисмениці. .
На початку 2014 року, відразу після кривавих подій на Києвському Майдані розпочинає роботу над фільмом з циклу «Небесна Сотня», який присвячено Героям Небесної Сотні Прикарпаття. Перших дві серії «Розстріляна весна» та «Героєві України Романові Гурику присвячується» приурочуються до першої річниці кривавих подій на Інститутській. Спеціально до цих фільмів він пише три пісні: «Небесна Сотня України» (музика Володимира Домшинського, виконує Василь Михайлович), «Ой Романе, Романочку» (музика Володимира Домшинського, виконує гурт «Будьмо»)  та «Небесній Сотні низько я вклонюся» (музика та виконання Олександра Тищенка). Презентація перших двох серій відбулась 7 квітня 2015 року в Прикарпатському університеті ім. Стефаника, де навчався Роман Гурик. 
Влітку 2014 Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва організовує творчу зустріч Мирослава Бойчука з обдарованими дітьми Прикарпаття, на якій він представлений не тільки як журналіст та кінорежисер, але й як поет-пісняр, фотохудожник та колекціонер. 
Цього ж року до відзначення 60-річчя композитора Володимира Домшинського пише пісню «Мої пісні, немов дівочі коси». Було записано тільки її демоверсію, яка увійшла у короткометражний фільм про композитора.

Відзнаки

  • Подяка від Правлячого Архієрея Єпископа Івано-Франківської УГКЦ Володимира за документальний фільм про історію церкви Святої Параскеви «Дорога, правда і життя» приуроченого її 100-річчю.
  • Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір. Цикл документальних фільмів «Історія хорових колективів Прикарпаття».
  • Спеціальний Диплом 9-го Міжнародного фестивалю екранних Мистецтв Дніпро-Сінема ім. Сахненка — 2013 режисерові Мирославу Бойчуку за вдале втілення теми у фільмі «З чистих джерел».
  • Подяка режисерові студії документального кіно М.Бойчуку за особистий вагомий внесок у розвиток українського національного кінематографа.
  • Диплом Громадському Інтернетбаченню Прикарпаття «Франківськтб», режисерові студії документального кіно М.Бойчуку за ініціативу та створення актуального для Прикарпаття та України вцілому документального серіалу «Франкове Прикарпаття».
  • Диплом режисерові М.Бойчуку за серію створених композицій відео-арту.
  • Грамота режисерові студії документального кіно М.Бойчуку за вагомий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва.
  • Подяка від дирекції Першого Всеукраїнського студентського конкурсу хорових диригентів.

Немає коментарів:

Дописати коментар