неділя, 29 грудня 2019 р.

Мирослав Бойчук: ми з Богданом Кучером носили голодуючому Сергієві Романюку мішки з картоплею..

    Анотаційну дошку на честь талановитого і знаного у всьому світі актора, народго артиста України Сергія Романюка встановили у Івано-Франківську на фасаді одного з будинків, поруч з тим, в якому він жив.    За одну ніч, ніби натякаючи на життєві незгоди останніх років Сергія, погода в обласному ценрі повернулась з майже літньої на по-справжньому зимову,- з вітром, холоднечею та снігом.

    Зважаючи на творчу потужність актора зауважу,- на відкриття Дошки Вшанування прийшло всього 2-3 десятки людей... Кілька друзів, чиновники, журналісти, священники, театрали і... жодної людини від найближчої родини... Хоча головний організатор встановлення пам'ятного знака та модератор цього дійства, - Станіслав Козлов, напередодні телефоном отримав усне підтвердження їх участі в урочистостях.

На відео нарізка фрагментів урочистостей з виступами його учасників та живим голосом Сергія Романюка в кінці.


    Мене, людини яка останніх три роки була  поруч із Сергієм, і яка на власні очі бачила ту злиденність, в якій жив видатний актор - це особливо пригнітило. Знімав на відео цю подію, слухав виступаючих і розумів, що історія життя Романюка, особливо його останніх років, для сучасної України швидше правило, ніж вийняток.
    Частково на це ж делікатно натякнув у своєму виступі і заслужений журналіст України Богдан Кучер, згадуючи про те, як ми з ним носили голодуючому Сергієві мішки з картоплею, морквою та буряком. Можливо, такого роду благодійність і спонукала видатного актора назвати нас з Богданом його найближчими друзями...

    Доречі, на прощальній панахиді Романюка, таке моє одкровення образило одного із київських його друзів. Визнаю, що був не зовсім правий: треба було висловитись не загально "друг", а більш конкретно "Івано-Франківський друг".

    І все ж, як би там не було, але життя продовжується. Тож радіємо тому, що є і сподіваємося на краще. Саме з такими почуттями і надією ми з Богданом Кучером у своїх зверненнях до присутніх висловили впевненість у тому, що пам'ять про Сергія Романюка продовжиться у документальному фільмі про видатного актора. Впевнений - фільм вийде цікавим і повчальним. Адже у нас є ексклюзивні зйомки оснанніх років нашого земляка з не стандартними висловами та думками людини, яка прожила цікаве і не легке життя, особистості, яка пройшла "вогонь, воду та мідні труби": це і інтервю на одну із авторських програм Богдана Кучера, і відеозапис про участь Романюка у художньому фільмі "Владика Андрей", і рідкісні зйомки робочих моментів у цьому фільмі, і такзване домашнє відео з шашличними вольностями та дружнім спілкуванням...
    Не вистачає для створення такого документального фільму тільки відеоряду на ранні роки актора, які точно є в родини... але чи вдасться їх домогтися - питання...






 





Немає коментарів:

Дописати коментар